Главная страница
qrcode

Лекція №1. Вступ до анатомії. Протокол Зав кафедрою, професор д мед н. Холодкова О. Л. Одеса-2015 вступ


НазваниеПротокол Зав кафедрою, професор д мед н. Холодкова О. Л. Одеса-2015 вступ
АнкорЛекція №1. Вступ до анатомії.doc
Дата22.09.2017
Размер146 Kb.
Формат файлаdoc
Имя файлаЛекція №1. Вступ до анатомії.doc
ТипПротокол
#23652
Каталогid50997451

С этим файлом связано 19 файл(ов). Среди них: Shmidt_R_Tevs_G_Fiziologia_cheloveka_tom_3.pdf, Shmidt_R_Tevs_G_Fiziologia_cheloveka_tom_2.pdf, Тесты для подготовки к Крок-1.doc, Gayvoronskiy_Metodichka_Osteologia.pdf, Lektsia_2_Molekulyarnye_osnovy_genetiki_Prezentatsia.pdf и ещё 9 файл(а).
Показать все связанные файлы

Одеський національний медичний університет

Кафедра анатомії людини

Вступна лекція.

Основні етапи онто- і філогенезу людини

Лекцію обговорено на методичній

нараді кафедри

«______»____________2015 р.

Протокол №________________

Зав. кафедрою, професор

д.мед.н._______Холодкова О.Л.


Одеса-2015
ВСТУП

Шановні колеги! Дозвольте Вас поздоровити із вступом до Одеського медичного університету та побажати Вам успішного навчання.

Ви вибрали найгуманнішу професію, бо від вашої діяльності буде залежати здоров'я та настрій людини, її сімейне благополуччя та працездатність, що має прямий вплив на могутність нашої держави.

Лікар - незвична професія. По загальновідомим поглядам, лікар повинен мати високі моральні якості, вольові етичні та професійні навички. Щоб стати таким, необхідна велика повсякденна праця по самовихованню та самоосвіті не тільки у роки навчання в університеті, але й на протязі всього життя після закінчення вузу.

У зв'язку з цим зумісно буде звернути увагу на деякі побажання великого вченого Івана Петровича Павлова, з якими він звернувся до студентської молоді:

1.С самого начала приучите себя к последовательности в накоплении знаний и никогда не беритесь за следующее, не усвоив предыдущего.

2. Изучите азы науки, прежде чем попытаетесь взойти на её вершины. Никогда не пытайтесь прикрывать недостатки своих знаний выдвижением «смелых догадок, гипотез и рассуждений». Это мыльный пузырь, он неизбежно лопнет и ничего не останется, кроме конфуза.

3. Не гнушайтесь черновой работы.

  1. Старайтесь не оставаться у поверхности фактов, проникайте в тайну их возникновения, ищите законы и механизмы, ими управляющие.

  2. Будьте скромны. Никогда не думайте, что вы все знаете. И как бы высоко Вас не оценили, найдите в себе мужество сказать, что «я невежда». Не давайте гордыне овладеть вами.

6. Будьте страстны в вашей работе и учебе ".

Навчання у вузі буде суттєво відрізнятись від навчання у школі і Вам потрібно як можливо скоріше до цього адаптуватись. Наші побажання у цьому слідуючі.

Вам належить не тільки багато прочитати та запам'ятати, але й зрозуміти, проникнути у суть, навчитись аналізувати та синтезувати. Які 6 Ви не мали здібності, вони без повсякденної праці не дають Вам автоматичного успіху. Ось вам доказ із життя великих людей. Відомий та дуже талановитий Паганіні грав на скрипці по 8-10 годин у день. Поет Гьоте вважав, що талант це лише 1% успіху, 99% його складає повсякденна напружена праця.

Почніть з організації свого розпорядку дня, в який повинно внести раціональне розподілення часу на навчання, суспільні обов'язки, побут та відпочинок.

На лекціях та практичних заняттях намагайтеся бути максимально уважними та активними. Навчіться швидко та уважно читати, конспектувати тільки саме головне та краще своїми словами, потрібне одразу та ґрунтовно запам'ятовувати.

Вам доведеться не тільки багато знати та вміти, але й при необхідних обставинах вміти стисло, переконливо грамотно та гарно висловити це колегам або хворому. Ось як писав про цю властивість лікаря широковідомий психіатр В. М.Бехтерев: "Если больному после беседы с врачом не стало легче, значит, зто не врач".

Вивчення анатомії людини найбільш ефективно тоді, коли вона освоюється на натуральних анатомічних препаратах та трупі. Тут я також звертаюсь до Вас з вимогою шанобливо та етично ставитися до трупів та натуральних препаратів, пам'ятати про те, що у минулому це такі ж, як ми з Вами, люди, але завдяки життєвим трагічним обставинам, після смерті стали об'єктом навчання лікарській спеціальності.

Завжди будьте охайними, акуратними, скромно вдягнені. Халат та шапочку тримайте у чистоті, відпрасованими. Білий колір медичної форми у народі поєднується з чистотою, мудрістю та вірністю.

Строго слідуйте правилам внутрішнього розпорядку, відповідно до якого відвідування лекцій та практичних занять обов'язково, а пропущені належить відробити. Про те, коли й на яку тему буде та чи інша лекція або практичне заняття, як до них підготуватись та ін., розповідають Вам робочі плани, методичні розробки, що вивішуються у анатомічних залах. Там же Ви знайдете перелік контрольних питань до кожної теми, які включені у залікові та екзаменаційні білети.

Я звертаю Вашу увагу на одну дуже важливу обставину. Сучасний лікар повинен бути і вченим, бо правильне встановлення діагнозу та ефективне лікування неможливі без знання лікарем сучасної літератури, іноземної мови, складної апаратури, найтонкіших лабораторних аналізів та ін. У всіх задачах та відповідях треба розібратись та відповісти на ряд головних питань - що? де? коли? та чому викликано хворобу. Необхідність ставити питання та шукати на них відповіді, як це роблять вчені, повинно стати Вашою студентською, а потім і професійною необхідністю. Високоавторитетний терапевт Г.Ф.Ланг писав: "В руках врачей только одними практическими навыками медицина сойдет на уровень ремесла".

Для розвитку навичок наукового підходу для розв'язання завдань ми рекомендуємо Вам активно підключатись до роботи у науковому гуртку кафедри або до творчого виготовлення оригінальних анатомічних препаратів в академічний та неакадемічний час (УНРС).

ІСТОРІЯ ТА БУДОВА КАФЕДРИ АНАТОМІЇ

Наша кафедра анатомії людини внесла певний вклад у розвиток анатомії. Організована у 1900 р. Перший завідуючий кафедрою М.О. Батуєв (1900-1917) приклав багато зусиль для створення музею, обладнанню кафедри, організації учбового процесу. Для вивчення раду антропологічних питань він колекціонував черепа та скелети людини.

З 1917 до 1941 р. кафедрою керував професор М.К.Лисенков - анатом-художник, творець методів консервації трупного матеріалу без заключення у рідину, автор підручників по нормальній, пластичній та топографічній анатомії.

З 1942 до 1951 р кафедрою завідував заслужений діяч науки, професор Ф.А.Волинський, який зробив значний вклад у різні питання функціональної анатомії та іннервації серця певний період часу з 1945 до 1551 рр. він працював разом з М. С. Кондратовим, бо були дві кафедри нормальної анатомії: одна лікувальна, друга - педіатричного та санітарно-гігієнічного факультетів.

З 1960 до 1574 р. кафедрою завідував Є.М.Поповкін.

З 1974 р. по 2006 рік кафедрою завідував професор 1.1. Ільїн. під керуванням якого продовжувались дослідження периферійної та центральної нервової систем, а також інших органів у період адаптації організму до екстремальних факторів морських рейсів у експериментах на тваринах.

З травня 2006 року кафедрою завідує д.мед.н., професор О.Л.Холодкова.

Зараз у штаті кафедри 2 доктора наук, 5 кандидатів наук, 3 доцента та 2 старших викладача, 7 асистентів та співробітники техперсоналу.

При кафедрі є анатомічний музей з унікальними науковими та учбовими препаратами, анатомічні зали, лекційні аудиторії.

ОБ'ЄМ, ТРИВАЛІСТЬ ТА МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ КУРСУ АНАТОМІЇ ЛЮДИНИ

Дисципліна вивчається на 1-му та 2-му курсах впродовж трьох семестрів, зміст її структурований на 3 модулі, та 17 змістових модулів.

Засвоєння теми контролюється на практичних заняттях у відповідності з конкретними цілями.

«5» - 3 бали; «4» - 2 бали; «3» - 1 бал; «2» - 0 балів.

Підсумковий контроль засвоєння модулів здійснюється по їх завершенню. Оцінка успішності студента з дисципліни є рейтинговою і виставляється за багатобальною шкалою як середня арифметична оцінка засвоєння відповідних модулів і має визначення за системою ECTS шкалою, прийнятою в Україні.

Студент допускається до підсумкового модульного контролю за умов відвідування всіх занять та виконання навчальної програми і якщо за поточну навчальну діяльність він набрав не менше балів, ніж мінімальний показник.

Тепер коротко про методику проведення модульного контролю.

Кожен студент одержує 10 письмових завдань щодо перевірки знань з латинської термінології, за які отримує 20 балів, якщо пише їх вірно.

Крім того, студент отримує 5 тестових завдань зразка «Крок-1», які надають йому можливість отримати ще 10 балів.

Студент також отримує 5 теоретичних питань, за які отримує такі бали (кожне питання оцінюється від 10 до 0 балів):

  • вірна відповідь 100% - 10 б;

  • відповідь на 80% - 8 б;

  • відповідь на 50% - 6 б;

  • не вірна відповідь – 0 б.

Максимальна кількість балів, яку студент може отримати за модульний контроль, - 80 балів, мінімальний 50 балів. При сумі балів нижче 50, модульний контроль не зараховується.

ОЗНАЧЕННЯ ПРЕДМЕТА "АНАТОМІЯ ЛЮДИНИ"

Анатомія - це наука, яка вивчає форму, будову людського організму та органи, які його складають, у зв'язку з функцією, розвитком, індивідуальними особливостями та навколишнім середовищем. Анатомія передбачає систематичні відомості про форму, будову, положення та топографічні взаємовідносини частин та органів тіла людини з розуміння їх вікових, статевих та індивідуальних особливостей. Вона широко використовує дані ембріологи, порівняльної анатомії та антропологи, з'ясовує вплив навколишнього середовища соціальних факторів праці та спорту на будову організму людини. Назва анатомії походить з грецького слова "аматемно", що в перекладі означає "розтинаю", "розчліняю". Це пов'язано з тим, що раніше головним методом, за допомогою якого анатомія добувала свої відомості, був метод анатомування, тобто розчленування та препарування. Вкорінена назва не є повною, бо говорить про основний метод, не відображаючи задачі.

МЕТА ВИВЧЕННЯ ПРЕДМЕТА

Після вивчення анатомії людини студент повинен знати та вміти:

- описувати будову тіла людини, систем, які його складають, органів та тканин на основи досягнень макро-мікроскопічної анатомії, рентгенанатомії, електронно-мікроскопічної анатомії, антропології, порівняльної, вікової та варіантної анатомії, пренатальній розвиток (органогенез), анатомо-топографічні взаємовідношення органів, їх рентгенанатомію, варіанти мінливості органів, вади розвитку.

- синтезувати будову організму у цілому, розкривати взаємовідношення органів та взаємозалежність окремих частин організму.

  • розкривати взаємозалежність та єдність структури та функції організму людини, їх мінливість у процесі філогенезу та онтогенезу, вплив екологічних факторів на життєдіяльність людини.

  • показати взаємозв’язок організму з умовами зовнішнього середовища, які постійно змінюються, вплив соціальних факторів на розвиток та будову людини, значення праці, як одного з рішучих факторів антропогенезу.

  • розкрити прогресивне теоретичне та практичне значення основних відкрить у анатомії людини.

  • орієнтуватись у складній будові тіла людини, знаходити розташування та проекцію органів та їх частин на поверхні тіла, взагалі навчитись володіти «анатомічним матеріалом».

Мати:

  • навички вивчення анатомії живого організму з застосуванням спеціальних методів дослідження таких, як ультразвукове дослідження, комп'ютерна топографія та ін.

  • навички етичних норм поведінки в "анатомічному театрі", шанобливого та дбайливого віднесення до органів людини та трупу, які вивчаються для живої людини.

МІСЦЕ АНАТОМІЇ СЕРЕД ІНШИХ НАУК

Життя організмів, які населяють земний шар, є предметом вивчення науки біології, яка по мірі накопичення даних, з часом поділилась на морфологію, вивчаючу будову та фізіологію, вивчаючу функцію організму та його органів. Морфологія разом з фізіологією є основою теоретичної та практичної медицини, бо точне значення форми та будови людини є обов'язковою умовою розуміння життєвих проявів здорового та хворого організму та створення правильних уявлень відносно причин захворювання, без чого, у свою чергу, неможливо проведення раціональної профілактики та лікування. З появою у науці нових методів відбулась диференціація морфології. Та частина морфології, яка вивчає форму та будову тіла неозброєним оком, має назву макроскопічної анатомії. Наука, що вивчає будову за допомогою мікроскопічних методів разом з електронною мікроскопією, має назву мікроскопічної анатомії. Якщо ж остання націлена, головним чином на вивчення загальних закономірностей організму, її називають гістологією. Якщо ж вивчення відбувається на рівні клітин, тоді мова йде про науку, що має назву цитології. Таким чином, місце анатомії схематично виглядає так:

МОРФОЛОГІЯ АНАТОМІЯ

БІОЛОГІЯ ГІСТОЛОГІЯ



ФІЗІОЛОГІЯ ЦИТОЛОГІЯ

МЕТОДОЛОГІЯ У АНАТОМІЇ

З філософії відомо, що вчені, у тому ж числі й природознавці в своєму світогляді поділяються на ідеалістів, що вважають виникнення світу за ідею Бога і незмінність створених ним об'єктів, та на матеріалістів-діалектиків, затверджуючих матеріальність, та постійну мінливість світу. У викладанні анатомії ми будемо виходити з діалектно-матеріалістичних поглядів, а це означає стверджувати об'єктивність, мінливість та вивчаємість будови органів і їх функцій. Ще Гіппократ відмічав: "Лікар просто лікар, це лікар, лікар-філософ - це вже Бог". Сучасна анатомія широко вживає багато філософських категорій, як, наприклад: перехід кількості у якість й навпаки, єдність та боротьба протилежностей, заперечення, єдність форми та функції, випадковість та закономірність та ряд інших.

Значення анатомічних даних у боротьбі з релігійними течіями у медицині було й залишається актуальним й зараз, хоч тактика боротьби змінюється. Зараз під тягарем незаперечних наукових фактів, зростання культури та освіченості людей, церква намагається примиряти науку з релігією. Теологи стверджують, що відкриття у науці стали можливі лише по божому дозволу, його доброті. У Ватикані священнослужителі зараз висловлюються за перегляд рішень інквізиції, які винесли Галілею, Копернику, Бруно, та їх реабілітацію. У минулому релігія гальмувала прогресивні матеріалістичні та діалектні напрями у медицині, піддаючи гонінню й знищенню їх авторів. Найбільш виразною проявою боротьби релігії проти медицини була заборона церкви розтинати трупи та вивчати будову людини. Живцем був спалений у Іспанії Сервет за те, що відкрив мале коло кровообігу та вдерся у “діла Божії”. А.Везалій став жертвою церкви, бо таємно розтинав трупи й отримав антирелігійні данні про наявність у чоловіків 24 ребра (по Біблії їх у чоловіків 23, бо з 24-го була “створена нібито жінка”. Пізніше Везалій спростував наявність у людини “незгораючої кісточки”, яка нібито воскрешає людину, інквізиція прирекла А.Везалія за ці “злочини перед Богом” пройти босоніж до Ієрусаліму та там замолити гріхи перед Богом біля труни господньої. Назад він не повернувся - загинув від хвороби на зворотному шляху. На Русі анатомію довго вивчали тільки по малюнках, нерідко віддаленими від дійсності. Відомо, що проти М.Сєченова церковнослужителі збудили карну справу у зв'язку з тим, що він “божію функцію” людини мислити, керувати тілом та діями низвів до головного та спинного мозку у своїй знаменній книзі «Рефлекси головного мозку». У наші дні під тиском священнослужителів відомий галійський вчений Петручі був змушений облишити досліди, у яких успішно запліднював людську яйцеклітину та витримував зародок поза організмом до 3-х місяців, а потім імплантував у матку.

ЗНАЧЕННЯ АНАТОМІЇ ДЛЯ ЛІКАРІВ

Значення анатомії у тому, що вона разом з фізіологією складає фундамент медичної науки. Знання лікарем анатомії та фізіології людини необхідно для встановлення діагнозу та лікування хворого. Про значення анатомії для медицини свідчать наступні вислови видатних вчених. Великий природодослідник М.В.Ломоносов писав. "Как можно рассуждать о теле человека, не зная ни сложения костей, суставов, мышц, ни расположения внутренних органов?" Відомий лікар та вчений початку XIX століття Є.О.Пирогов казав "Врач не анатом не только бесполезен, но и вреден". М.І.Пирогов, Губарєв та інші хірурги неодноразово підкреслювали, що без знання анатомії нема хірургії та терапії, а є лише самі прикмети та забобони. Усі ці вислови не загубили значення у наші дні. Хоча іноді можна чути навіть від освічених людей, що в анатомії усе вже відомо і що вона як наука себе вичерпала. Але це не так. Відоміший вчений XVIII ст. Лаплас у зв'язку з цим сказав: "Якби людина обмежилася тільки збиранням фактів, наука була б безплідним каталогом, і ніколи людство не пізнало 6 законів природи".

Що ж може складати предмет наукових досліджень у сучасній анатомії? Це, як відмічає більшість анатомів, одвічно непізнане питання взаємозв'язку та взаємовпливу форми і функції, варіанти аномалії, вікові зміни, ідея раціональної будови та їн. Дійсно, якщо ми бажаємо скласти не просто інвентарну книгу великого господарства організму людини, а зрозуміти зміст будови, ідею та закони будови, мінливість структур в праці, в інших умовах та ін. - тоді потрібні ґрунтовні спостереження, експерименти, а це вже наука.

ВИДИ АНАТОМІЇ

Колись єдина анатомія у послідуючому поділилась на види, в залежності від мети якій служили одержані дані.

Описова, систематична або нормальна анатомія - родоначальниця послідуючих видів. В її задачі входить лише опис форми, будови, та положення органів без намагання розкрити причину, встановити зв'язок або закономірність того або іншого явища.

Системна анатомія передбачає послідовне вивчення систем організму кісткової, м'язової, суглобової травної та ін. Саме цю анатомію, яку ще нерідко іменують як нормальна анатомія, ми будемо вивчати.

Патологічна анатомія досліджує зміни, які відбуваються в будові організму у зв'язку з хворобою.

Топографічна або хірургічна анатомія описує форму, варіанти будову та розташування органів по ділянкам тіла, що має прикладне значення у хірургічній практиці.

Пластична анатомія звертає увагу, головним чином, на зовнішні форми будови тіла людини. Вона має величезне значення у зображальному мистецтві - живопису графіці, скульптурі театральному мистецтві і кінематографі та, безумовно, у медицині коли по зовнішньому вигляду або міміці можна поставити діагноз.

Вікова анатомія вивчає будову та топографію органів після народження до глибокої старості. Вона одержала великий розвиток у зв'язку з турботою про здоров’я дітей.

Порівняльна анатомія порівнює будову тіла людини з будовою тіла тварини, що стоять на різних рівнях еволюції. Це дозволяє визначити місце людини у зоологічній класифікації показати елементи атавізму у будові органів, припустити прогресивний розвиток інших органів.

Антропологія вивчає закономірності мінливості морфологічних ознак людини у зв'язку з статтю, віком, конституцією. Фізико-географічними та соціальними умовами, спадковістю. На відміну від анатомії, антропологія вивчає людей в їх конкретному бутті, як членів природної або соціальної групи.

МЕТОДИ В АНАТОМІЇ

Вивчення будови тіла та органів проводиться методами дослідження трупа та живої людини, головним методом як був, так і є метод дослідження трупа. У І ст. н.е. розтин трупів було заборонено до XVIII ст., а в деяких, переважно східних країнах, до теперішнього часу заборонено розтин трупів. По Корану мертва людина повинна з'явитись на суд Аллаха у повному комплекті своїх органів, бо колись-то у майбутньому настане воскресіння тільки таких померлих. Але цілком зрозуміло, що без розтину майбутній лікар не може одержати повноцінної підготовки. У цьому відношенні були праві класики-анатоми, які писали над входом в анатомічний театр старовинне виречення: “Тут смерть служить торжеству життя” або “Тут мертві вчать живих”. Тому вивчення анатомії на трупах до теперішнього часу є невід'ємною та обов'язковою частиною підготовки лікаря.

Найбільш розповсюдженими методами в анатомії є наступні.

Препарування - найбільш стародавній метод, який дозволяє за допомогою пінцета та скальпеля макроскопічно відпрепарувати, виділяти орган. В.П.Воробйов створив метод макро-мікроскопічного препарування під лупою, який дозволяє чітко побачити структури межові між макро- та мікроскопічним полем зору.

Метод ін'єкції у порожні органи контрастних твердіючих або інших речовин служить для кольорової рентгенівської контрастності. Для одержання реплік (відбитків) порожнин їх заповнюють твердіючими кислототривкими (целоїдин, сурик) масами та орган розташовують у концентрованому розчині кислоти або лугу, для роз'єднання та корозії м'яких тканин.

Метод просвітлення виконується з заповненням порожнин контрастними масами та занурюванням на декілька тижнів або місяців у просвітлюючі середовища: спирт, смоли, ефір та ін.

Метод елективного зафарблення тканин виник у зв'язку зі здатністю деяких фарб забарвлювати ті або інші структури, не забарвлюючи інші. Так, наприклад, за допомогою метиленової сині зафарблюються нервові провідники.

Рентгенівський метод після заповнення порожнини органа рентгеноконтрастною речовиною або без цього, він підлягає рентгенографії (знімок на плівку) або рентгеноскопії та лише перегляду у рентгенівському дослідженні. Зараз цей метод підлягає вдосконаленню завдяки одержанню більш чітких малюнків у вакуумі (космосі), створенню кольорової рентгенографії. Накопичений за допомогою цього методу великий матеріал узагальнений у так звану рентгенанатомію.

Експериментальний метод - це, у першу чергу досліди на тваринах, а також ті природні випадки, коли природа або випадок втручаються у життєві процеси людини. Про велике значення цього метода П.Павлов писав: "Только пройдя через огонь зксперимента вся медицина станет тем, чем быть должна, т.е. сознательной всегда и вполне целесообразно действуюшей" і далі "наблюдение собирает то, что даёт природа, а опыт берёт от природы то, что нужно человеку".

Проте, треба пам'ятати, що головним об'єктом вивчення анатомії повинна бути жива людина і проби до цього застосовувались ще у стародавні часи, коли, як наприклад, Герофіл, учиняв антигуманно, живцем розтинав засуджених до страти злочинців. Прогрес у фізиці, техніці та інших науках дозволили розробити методи вивчення будови живої людини. Зараз з цією метою широко використовують наступні методи.

Антропометрія - зважування, вимірювання.

Візуальний - огляд

Пальпація - обмацування

Аускультація - вислуховування вухом, стато- або фонендоскопом.

Ендоскопічний - за допомогою спеціальної апаратури типа кардіоскоп, бронхоскоп, гастроскоп, цистикоп та ін. оглядають органи зсередини й при необхідності видобувають шматочки тканини для аналізу або вводять лікарські речовини.

Ультразвуковий - нагадує рентгенівський, але дозволяє чіткіше віддиференціювати окремі органи та тканини.

Подібно рентгенівській, зараз створюється ультразвукова анатомія, за допомогою останньої встановлюється стать плода на дуже ранніх стадіях розвитку, а на 6-му тижні плода з допомогою ультразвукового методу можна бачити рухи голови, тулуба, кінців, грудної клітки. В дорослих людей за допомогою ультразвуку спостерігають роботу клапанів серця, пульсацію, судин та ін. Взагалі є вже обнадійливі дані., що завдяки вдосконаленням нових методів, анатомія буде вивчати переважно живу людину.

АНАТОМІЧНА НОМЕНКЛАТУРА

У медицині та в анатомії особливо використовуються загальновизнані уніфіковані терміни. До XVIII ст. ці терміни були, головним чином, грецького походження. Зараз у всьому світі лікарі користуються грецько-латинськими термінами, об'єднаними у “Міжнародну анатомічну номенклатуру”, затверджену Всесвітнім анатомічним конгресом в Парижі у 1955 р. Крім того, є національні, в тому числі, й українська анатомічна номенклатура. Номенклатуру треба ґрунтовно запам'ятати.

ОСНОВНІ ЕТАПИ ОНТО- І ФІЛОГЕНЕЗУ ЛЮДИНИ

Об'єднання (злиття) яйцеклітини (овоціт) і сперматозоїда (Спермій), тобто запліднення, частіше за все відбувається в просвіті маткової труби. Злилися статеві клітини отримали названя зиготи. Зигота (одноклітинний зародок) має всі властивості обох статевих клітин. З цього моменту починається розвиток нового - дочірнього - організму.
Перший тиждень розвитку зародка - це період дроблення зиготи на дочірні клітини (дроблення повне, але нерівномірне). Дроблячись, зародок одночасно просувається по матковій трубі в бік порожнини матки. Це триває 3-4 дні,
протягом яких зародок перетворюється в грудочку клітин бластули. Утворюються великі темні і світлі дрібні клітки - бластомери. У наступні дні зародок продовжує дробитися вже в порожнині матки. В кінці 1-го тижня відбувається чіткий поділ клітин зародка на поверхневий шар,
представлений дрібними світлими клітинами (трофобласт), і внутрішній - скупчення великих темних клітин, що утворюють зачаток зародка - ембріобласт (зародковий вузлик). Між поверхневим шаром - трофобластом - і зародковим вузликом накопичується невелика кількість рідини.
До кінця 1-го тижня розвитку (6-7-й день вагітності) зародиш впроваджується в слизову оболонку матки. Поверхневі клітини зародка, що утворюють бульбашка - трофобласт (від грец. trophe-харчування, trophicus-трофічний, що живить), відокремлюють фермент, розпушують поверхневий шар слизової оболонки матки. Остання вже підготовлена ​​до впровадження в неї зародка. До моменту овуляції (виділення яйцеклітини з яичника) слизова оболонка матки стає в 3-4 рази товще (До 8 мм). У ній розростаються маткові залози і судини. Трофобласт утворює численні вирости - ворсинки, що уве-
личивается його поверхню зіткнення з тканинами слизової оболонки матки, і перетворюється на живильне оболонку зародиша, яка отримала назву ворсинчастою оболонки (хоріоні). Спочатку хоріон має ворсинки з усіх боків, потім ці ворсинки зберігаються тільки на стороні, зверненої до стінки
матки. В цьому місці з хоріона та прилеглій до нього слизової оболонки матки розвивається новий орган - плацента (дитяче місце). Плацента-це орган, який пов'язує материнський організм з зародком і забезпечує харчування останнього.
Другий тиждень життя зародка - це стадія, коли клітини ембріобласта розділяються на два шари, з яких утворюється два бульбашки. З зовнішнього шару клітин, прилеглих до трофобластів, утворюється ектобластіческій (амниотический) пухирець, заповнений амниотической рідиною.
З внутрішнього шару клітин зародкового вузлика формується ендобластіческій (жовтковий) бульбашку. Закладка (тіло) зародка знаходиться там, де амниотический бульбашка стискається з жовтковим. У цей період зародок являє собою двошаровий щиток, що складається з двох листків: зовнішнього зародишевого (ектодерма) і внутрішнього зародкового (ентодерма). Ектодерма звернена в бік амніотичній бульбашки, а ентодерми прилягає до желточном бульбашки. На цій стадії можна визначити поверхні зародка: дорсальная поверхність прилягає до амніотичній бульбашки, а вентральна до желточном. Порожнина трофобласта навколо амниотического і жовткового пухирців пухко заповнена тяжами клітин внезародишевим мезенхіми. До кінця 2-го тижня довжина зародка складає всього 1,5 мм. У цей період зародковий щиток у своїй задній (каудальної) частини товщає - починають розвиватися осьові органи.
Третій тиждень життя зародка є періодом образовання тришарового щитка (зародку). Клітини зовнішньої ектодермальній пластинки зародкового щитка зміщуються до задньому його кінця, в результаті чого утворюється валик, витягнутий в напрямку осі зародка. Цей клітинний тяж отримав
назву первинної смужки. У головній (передній) частини перпервинних смужки клітини ростуть і розмножуються швидше, в наслідок чого утворюється невелике піднесення – первинний вузлик (вузлик Гензо). Первинна смужка визначає двустороннюю симетрію тіла зародка, тобто його праву і ліву сторони; первинний вузол вказує на краніальний (головний) кінець тіла зародка. У результаті швидкого росту первинної
смужки і первинного вузлика, клітини яких проростають у стоку між ектодерми і ентодерми, утворюється середній зародковий листок - мезодерма. Його клітини розростаються за межі зародкового щитка. Клітини мезодерми, розташовані між листками щитка, називаються внутрізародковою
мезодермой, а виселитися за його межі – внезародковою мезодермой.
Частина клітин мезодерми в межах первинного вузлика особливо активно росте вперед, утворюючи головний (хордальний) відросток. Цей відросток проникає між зовнішнім і внутрішним листками від головного до хвостового кінця зародка формується клітинний тяж-спинна струна (хорда). Головна (краниальная) частину зародка зростає швидше, ніж хвостовая (каудальна). Остання разом з областю первинного горбка як би 'відступає назад. В кінці 3-го тижня розвитку кпереди від первинного горбика в зовнішньому зародковому листку виділяється смужка активно зростаючих клітин - нервова пластинка, яка незабаром прогинається, утворюючи подовжню борозенку - нервову борозенку. У міру поглиблення борозенки її краю товщають, зближуються і зростаються один з одним, замикаючи
нервову борозенку в нервову трубку. Надалі з нервової трубки розвивається вся нервова система. Ектодерма змикається над утворилася нервовою трубкою і втрачає з нею зв'язок.
У цей же період із задньої частини внутрішньої (ентодермальної) пластинки зародкового щитка під внезародишевую мезенхіму (у так звану амніотичну ніжку) проникає цифровий виріст-аллантоис, який у людини визналених функцій не виконує. По ходу аллантоиса від зародка через амніотичну ніжку до ворсинки хоріона проростають кровоносні пупкові (плацентарні) судини. Містить кровоносні судини тяж, що з'єднує зародок з внезародишевимі оболонками, утворює черевної стебельце. Таким чином, до кінця 3-го тижня зародок людини має вигляд тришарової пластинки, або тришарового щитка. В області зовнішнього зародишевого листка видно нервова трубка, а глибше – спина струна, тобто з'являються осьові органи зародка людини.
У цей же період в результаті обростання мезенхіми амніотчного та жовткового пухирців формуються амніон і желточний мішок.
Четвертий тиждень життя зародка - період, коли зародок, має вигляд тришарового щитка, починає згинатися в поперічковому і поздовжньому напрямках. Зародковий щиток становится опуклим, а його краї відмежовуються від амніону глибокой борозною - туловищной складкою. В результаті жовткова бульбашка поділяється на дві частини. Зігнувшись ентодермальний листок зародкового щитка утворює в тілі зародка
трубку - первинну кишку, замкнуту в передньому і задньому відділах. Назовні від туловищной складки (поза зародка) осшається жовтковий мішок, з'єднана з первинної кишкою через широкий отвір.
Первинна кишка спереду закрита ротоглоткової перетинкою (мембраною), яка відділяє просвіт кишки від випинання в цьому місці ектодерми, що отримав назву ротової бухти (ямки). Ззаду первинна кишка закр, ита клоакальной (заднепроходної) перетинкою (мембраною), що відокремлює задню частину кишки від впячивания ектодерми - клоакальной (заднепроходной) бухти (ямки). Надалі ротоглотковий мембрана проривається, в результаті чого передній відділ кишки сполучається з ротової
бухтою. З останньої шляхом складних перетворень формуються
порожнину рота і порожнину носа. Прорив клоакальной перетинки провиходить набагато пізніше - на III міс (місячний місяць дорівнює
28 дням) внутрішньоутробного розвитку.

У результаті відокремлення і згинання тіло зародка є оточеним вмістом амніону - амніотичної жидкісткою, яка виконує роль захисного середовища, оберігаютьщей зародок від ушкоджень, в першу чергу механічних
(Струсу). Жовтковий мішок відстає в рості і на II міс внутрішньоутробного розвитку має вид невеликого мішечка, а потім повністю редукується. Черевний стеблинка подовжується, стає відносно тонким і надалі отримує призвання пупкового канатика
Розпочата в кінці 3-го тижня розвитку зародка диференренціровка його мезодерми триває протягом 4-го тижня. Дорсальна частина мезодерми, розташована по боках від хорди, утворює парні виступи - соміти. Соміти сегментуються, тобто діляться на метамерно розташовані ділянки. Тому дор-
сальну частина мезодерми називають сегментованої. Сегментація сомитов відбувається поступово в напрямку спереду тому. На 20-й день розвитку утворюються 3-а пара сомитов, до 30-го дня їх уже 30, а на 35-й день - 43-44 пари. Вентральна частина мезодерми на сегменти не подразделена, а представлена з кожного боку двома пластинками (несегментірованная
частина мезодерми). Медійна (вісцеральна) пластинка прилежить до ентодерми (первинної кишці) і називається спланхноплеврою. Латеральний (зовнішня) пластинка прилягає до стінки тіла зародка, до ектодермі, і отримала назву соматоплеври.
З спланхно-і соматоплеври розвивається епітеліальний покрив серозних оболонок (мезотелий), а виселяються з них клітини між зародковими листками дають початок мезенхіми, з которій утворюються власна платівка серозних оболонок і подсерозная основа. Мезенхіма спланхноплеври йде також на побудова всіх верств травної трубки, крім епітелію, який формується з ентодерми. Ентодерми дає початок залоз стравоходу, шлунка, кишки, а також печінки з жовчовиводять шляхами, залізистої тканини підшлункової залози і епітеліального покриву і залоз органів дихання. Простір між пластинками несегментірованной частини мезодерми перетворюється в порожнину тіла зародка, яка в організмі людини підрозділяється на брюшинную, плевральну і перикардиальную порожнини.
Мезодерма на кордоні між сомітамі і спланхноплеврой утворює нефротомії (сегментарні ніжки), з яких розвають канальці первинної нирки. Дорсальна частина мезодерми - соміти - утворює три зачатка. Вентромедіальної
ділянка сом іта-склеротом - йде на побудову скелетогенної тканини, що дає початок кісткам і хрящів осьового скелета.
Латеральне його лежить миотом, з якого розвивається ісчерченная скелетна мускулатура. Ще латеральне, в дорсолатеральної частини сомита, знаходиться особлива ділянка - дерматом, з тканини якого утворюється сполучнотканинна основа кожи-дерма.
На 4-му тижні з ектодерми формуються зачатки вуха (спочатку слухові ямки, потім слухові бульбашки) і очі (майбутні кришталики над виникаючими з бічних випинань голівного мозку очними бульбашками). В цей же час перетворень зазнають вісцеральні відділи голови, що групуються навколо
ротової бухти, яку спереду охоплюють лобовий і верхньощелепної відростки. Каудальні останніх видно контури нижнечелюстной і гіоідной (під'язикової) вісцеральних дуг.
На передній поверхні тулуба зародка виділяються серцевий, а за ним печінковий горби. Поглиблення між цими буграми вказує на місце освіти поперечної перегородки (septum transuersum), одного з зачатків діафрагми.
Каудальні печінкового виступу знаходиться черевний стебельок, що включає великі кровоносні судини і з'єднує ембріон з внезародишевих оболонками (пупкової канатик).
Період з 5-го по 8-й тиждень життя ембріона - це період розвитку органів (органогенез) і тканин (гістогенез). Це период раннього розвитку серця, легенів, ускладнення будови кишкової трубки, формування вісцеральних і зябрових дуг, освіти капсул органів чуття; нервова трубка повністю замикається і розширюється в головному кінці (майбутній головний мозок). У віці близько 31-32 днів (5-й тиждень, довжина зародків на 7,5 см) з'являються плавніковоподобние зачатки (нирки) рук (на рівні нижніх шийних і I грудного сегментів тіла), а до 40-го дня-зачатки ніг (на рівні нижніх поперекових і верхніх крижових сегментів).
На 6-му тижні помітні закладки зовнішнього вуха, з кінця 6-7-го тижня - пальців рук, а потім ніг.
До кінця 7-го тижня починають формуватися повіки, завдяки цього очі вимальовуються більш чітко.
На 8-му тижні закінчується закладка органів зародка.
 З 9-го тижня, тобто з початку III міс, зародок набуває вигляду людини і називається плодом. На Х міс плід народжується.
Починаючи з III міс і протягом всього періоду плодового відходять ріст і подальший розвиток утворилися органів і частин тіла. В цей же час починається диференціювання наружних статевих органів. Закладаються нігті на пальцях, з кінця V міс стають помітними брови й вії. На VII міс
відкриваються повіки. З цього часу починає накопичуватися жир
в підшкірній клітковині.


Резюме

У лекції показаний фундаментальний характер предмету, прогрес у вивченні основ морфології. Показано, що знання анатомії людини значно розширює світогляд лікаря. Розглянуто етапи онто- і філогенезу людини.

Перелік літератури

Основна:

  1. Свиридов О.І. Анатомія людини. - Київ: Вища школа, 2000.- 399с.

  2. Неттер Ф. Атлас анатомії людини. - Львів: Видавничий дім Наутілус,
    2004. - 592с.

  3. Привес М.Г., Лысенков Н.К., Бушкевич В.И. Анатомия человека.-
    Гипократ, Санкт-Петербург: Издательский дом СПб МАПО, 2004. -
    720с.

  4. Анатомия человека под редакцией Сапина М.Р./ Москва: Медицина,
    2002, т.І, т.II.

  5. Синельников Р.Д. Атлас анатомии человека. - Москва: Медицина,
    2004, т.І, т.II, тIII, т.ІV.

  6. Анатомія людини. В трьох томах./ Під ред. Ковешнікова В.Г. – Луганск: вид-во «Шико» ТОВ «Віртуальна реальність», 2008. – 400с., іл.

  7. Головацький А.С., Черкасов В.Г., Сапин М.Р., Парахін А.І. Анатомія людини. В трьох томах. – Вінниця: Нова книга, 2009. – 376с.: Іл.

  8. «Анатомія людини», К.А.Дюбенко, А.К.Коломийцев, Ю.Б.Чайковский, в 2-х томах.


Додаткова:

  1. Міжнародна анатомічна номенклатура /за редакцією Бобрика І.І.,
    Ковешнікова ВГ./- Київ: Здоров'я, 2001. - 328с.

перейти в каталог файлов


связь с админом